Я дивлюсь в небо і бачу хмари, а між ними літак летить. Підстрибую високо-високо, і ловлю його однією лівою. Це паперовий літак, самий справжній — паперовий. Дивлюсь на нього і бачу, що насправді це не літак, не паперовий літак, насправді, це — лист, який Ти мені пишеш прямо зараз, і Ти пишеш:
Не кажи мені, що так не буває, бо я знаю, що буває. Ніхто з нас не виграє в цій суперечці, бо ми — інь і янь, тінь і яв, день і тень, сон і слон, а ще — ми бегемот і носорог. Знаєш, загалом, ми — все те, про що Ти подумала, і як тільки Ти про це подумала — це одразу ми, але прошу Тебе дуже, тільки не думай про пельмені з маслом !
Немає коментарів:
Дописати коментар
таваріщь, прокомінтіруй!