привіт

перш ніж читати

послухай цю тарівєрдічєску

композицію

це дуже важно здєлати

бо інакше

тобі може бути не цікаво

це все читати як мені могло би бути

не цікаво це все писати.

отже
в перших числах лютого я була

як дождліва туча --

тільки зачепи мене 

і я буду плакати

не встигнеш і до двох

порахувати

і ось в один із цих днів 

ми пішли на на виставу

'театру в кошику'

хтось із нас десь чув, шо

'театр в кошику' це класна тєма і ми

вирішили перепевнитись

це було в самісінькому центрі

Леся Курбаса

на Володимирській 

ми прийшли сіли і виявилось, що це - огосподі - моновистава

за п'єсою Неди Неждани
'крила' - така сумна, як 

судьба поета Овідія.

колись я читала її тексти
і любила їх
якоюсь хворобливою любов'ю

(ці тексти впливали

на мене
фізично)

і вона писала що 

ніж ність їсть

і я читала це й уявляла

що світ і я -- то яблуко

а ніжність і любов -- то червяки

в світі і в мені.

ніж ність їсть.

їсть. їсть. їсть.

і ось
мене вже майжне
не існує.



ніколи
чуєш, ніколи
не ходи на моновистави!